Тракторобудівництво має свою власну історію, яка почалася ще в 1917 році. Тоді в Сполучених Штатах Америки компанія Ford розпочала виробництво тракторів на конвеєрі. У Європі масове виробництво розпочалося в 1920-х роках у країнах, таких як Німеччина, Італія, Англія та інші. Схоже, що й у СРСР виникло власне виробництво тракторів. В Україні, як повідомляє MyZp.info , виробництво колісних тракторів типу «Запорожець» розпочалося на заводі «Червоний прогрес» у Великому Токмаці в 1923 році.
У Кічкасі (тепер на території Запоріжжя) спроби створити трактори вже відбулися до Першої світової війни, але через труднощі війни та революції ці ініціативи не отримали подальшого розвитку. Після відновлення господарства кічкаські інженери Г. Ремпель та Л. А. Унгер прийняли рішення створити простий та надійний трактор, отримавши підтримку місцевого тресту «Губметал».
Перший експериментальний зразок з’явився у 1921 році на державних заводах сільгоспмашинобудування № 14 та № 11 в Кічкасі. Меноніти, які оселилися в цьому регіоні, також мали свій внесок у створенні машинобудівних заводів, серед яких був завод сільгоспоснащення Унгера, заснований у 1861 році. Інженер Леонгард Абрамович Унгер, нащадок засновника, став розробником трактора «Запорожець» в радянські часи.
Основними компонентами конструкції обрали 12-сильний двотактний одноциліндровий нафтовий двигун «Тріумф» виробництва Великозатонматського державного заводу № 8. Це було обумовлено його простотою та ефективністю. Використання одного робочого колеса спростило передачу сили двигуна та конструкцію трактора в цілому.
Перший досвідчений зразок був випробуваний в полевих умовах влітку 1922 року. Комісія Української Ради Народного Господарства визнала його відмінною продуктивністю. Трактор із 12-сильним двигуном, який обертався зі швидкістю 400 обертів на хвилину і використовував близько двох пудів чорної нафти на десятину, легко обробляв 65 квадратних вершків землі при глибині оранки до чотирьох вершків. Зі швидкістю 3,5 версти на годину трактор міг обробити 1,5-3 десятини землі на день. На одну десятину трактор витрачав приблизно 38 літрів пального та 50 літрів води для охолодження двигуна. Вага становила понад дві тонни.
Правління Южноукраїнського тресту сільгоспмашинобудування запропонувало розпочати виробництво ще одного трактора на заводі № 14, вдосконаливши та забезпечивши його кресленнями та моделями. У результаті було побудовано 10 тракторів удосконаленої конструкції. Прочитавши історичні статті про Запоріжжя, ви зможете дізнатись більше про тракторобудування в Україні.
Завод «Червоний прогрес» на той час став найбільшим підприємством сільгоспмашинобудування на півдні України, тому масове серійне виробництво трактора вирішили остаточно перенести туди. Тривалий шлях майже за 90 верст від Кічкаса до Великого Токмака трактор-зразок пройшов своїм ходом. Вдоволені селяни спостерігали за оранкою землі, яку виконував «механічний конь». Трактор «Запорожець» прибув на завод «Червоний прогрес» 29 вересня 1923 року.
Червонопрогресівці з ентузіазмом розпочали роботи з серійного виробництва трактора. Одночасно інженерно-технічний колектив під керівництвом Л. А. Унгера, який переїхав з Кічкаса на токмакське підприємство разом із своїм дітищем, працював над удосконаленням конструкції «Запорожця». Вже у 1923-1924 роках із складального цеху почав виходити трактор, який мав не 12 к. с., а 16 при 500 обертах колінвала за хвилину.
Попит на трактор марки «Запорожець» був великий, особливо після випробувань разом із американським трактором «Фордзон» у полі поблизу Харкова навесні 1925 року. Випробування проводила комісія ВРНГ УРСР, і за всіма показниками вітчизняний «Запорожець» виглядав краще за «Фордзон». Оранка десятини землі на однакову глибину «Запорожець», який вже мав 16 к. с., закінчував на 25 хвилин раніше при витраті нафти 1 пуд та 4 фунти, тоді як «Фордзон» спалював 2 пуди і 10 фунтів гасу.
Представники колгоспів з усієї України приїзжали на завод із замовленнями, робота на заводі стала важливою частиною економіки Великого Токмаку. У 1925-1926 роках виготовлено 500 тракторів «Запорожець», понад 10 тисяч букерів та 1465 двигунів. Продукція заводу була популярною і за кордоном, і того ж року відправили 1 тисячу віялок до Ірану та 3 тисячі букерів до Туреччини.
Будівництво тракторів тривало до 1927 року включно, і загалом було випущено близько 800 машин. У 1930-ті роках завод перепрофілювали на виробництво дизельних двигунів і підпорядкували його Всесоюзному об’єднанню «Союздизель».
На жаль, в Україні залишився лише один трактор «Запорожець», побудований ще в 1923/24 господарському році з порядковим номером 107. З 1958 року цей єдиний у світі трактор «Запорожець» № 107 знаходиться на вічній стоянці у спеціальному павільйоні Чернігівського обласного історичного музею.